Тема 1. Діяльнісний підхід в культурології Главная страница сайта Об авторах сайта Контакты сайта Краткие содержания, сочинения и рефераты

Тема 1. Діяльнісний підхід в культурології


.

Читать реферат для студентов

Тема 1. Діяльнісний підхід в культурології

Питання для самостійної роботи :

1.Визначення поняття культури через особливості людської діяльності.

Види людської діяльності.

2.Норми як регулятивні компоненти культури.

Література :

Бокань В.А. Культурологія : Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000, с. 19-21

2. Івашина О.О. Загальна теорія культури: Навч. посіб. - К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2008, с. 6-33, с 174-177.

Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч. Посіб. - Харків, К., 2000, с. 6-12. Українська та зарубіжна культура :Навч. посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 20-23, с. 26-28 Шевнюк О.Л. Культурологія :Навч. посіб . - К.: Знання-прес, 2005, с.61-64, 68,

Методичні рекомендації :

1.Розгляд даного питання необхідно пов'язати з новітніми науковими інтерепретаціями важливої категорії культурології – поняттям «культура», з функціями культури.

Виділяються такі концептуальні домінанти тлумачення феномена культури : соціально-атрибутивна, особистісно-атрибутивна, діяльнісна, аксіологічна, інформаційно-знакова, діалогова, системно-філософська.

Визначення культури як специфічного способу людської діяльності дає можливість феноменологічно виділити культуру. Культура розглядається в даному контексті як єдність способів та продуктів людської діяльності, в яких реалізується її активність і яка слугує її самовдосконаленню, задоволенню потреб, гармонізації відносин між людиною, сусупільством, людиною і природою. Людина та її розвиток стають похідними стосовно способів, прийомів, засобів, технологій діяльності, тобто культура виступає в предметній формі існування.

Важливою є така позиція дослідника, що визнає належність до культури усіх сфер людської діяльності. Отже,культура -це діяльнісно-практична єдність людини з природою і суспільством, певний спосіб її природно і соціально детермінованого діяльнісного існування, яке фіксує той момент культури, який можна назвати її змістом – соціальний досвід.

В продуктах людської діяльності визначене ставлення людини до природи, до суспільства, до самої себе.

Культура є сукупністю матеріальних та духовних цінностей, її також можна розуміти як сферу знакової діяльності людини, що відтворено у семіотиці, у символічності, смисловій та інформаційній насиченості.

Для розуміння культури важливо виокремити певні види людської діяльності : практичну, теоретичну, художньо-творчу. Відомо, що практичну діяльність - «техно», виокремлюють у давньогрецьких джерелах поряд з художньо-творчою - «мімезіс», грецьким словом «пайдейя» називали діяльність щодо розвитку особистості, виховання ,самоосвіти.

2. Норми як регулятивні компоненти культури є елементами духовної культури, елементами соціального контролю. У даному аспекті можна виокремити норму та виключення. Норми виконують функції інтеграції, упорядкування, підтримання , функціонування спільнот, груп та індивідів.

Культурними нормами є на певному етапі табу, звичаї, ритуали та обряди, які згодом є символічними діями. Норми пов'язані з певними цінностями, певними стандартами поведінки, елементами суспільної свідомості[4.c 26-28].



Поряд з нормами існують виключення, нерідко символічні. Зокрема, маргінальність пов'язана з перебуванням особистості на периферії суспільства та його культурних норм, на межі виключення із спільноти. Феномен форм виключення спостерігався в різні часи і в різних культурах, спостерігається і в сучасності. Дослідники стверджують, що культурні механізми виключення є механізмами структурації та творення культури й суспільства [2. с. 174 ].

Виконання самостійної роботи у формі конспекту, реферату.

Запитання для самоконтролю :

Дайте визначення культури з позицій діяльнісної концепції. Які функції культури є провідними ? Що забезпечують і регулюють культурні норми ? За якими основами диференціюють норми культури ? Чому не можна обмежувати культуру лише її соціальними результатами?

Теми рефератів :

1. Культурні форми суспільного життя

2. Семіотичний підхід в культурології

3. «Форми виключеності» в культурології


Тема 2. Культура і природа

Питання для самостійної роботи :

1. Процес інтеграції культури, взаємозалежність і взаємодія вірувань, традицій, норм.

2. Динаміка культури.

Література :

1. Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 19-21

2. Історія світової культури : Навч.посіб. - К.: Либідь, 1999, с. 7-8, с.18-23

3. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч.посіб. - Харків, К.: 2000, с.20-36

4. Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 20-23

5. Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с.75-78, с. 63-68

Методичні рекомендації :

1.Питання самостійної роботи має на меті аналіз проблеми співвідношення природи та культури.

Культура – специфічний спосіб існування людини в природі – не лише не усуває значення останньої в бутті людини, але є засобом взаємозв'язку, єдності людського та природнього.

Загрузка...

Природа як сукупність властивостей зовнішньої матеріальної дійсності, виявлених та узагальнених у процесі взаємодії із колективною родовою життєдіяльністю, є об'єктивною засадою культури як людського буття. Культура як суспільно створена загальна форма зв'язку, характеризує єдність людини та природи, є засобом людського існування, органічно поєднана з природою.

Роль культури в прогресивному розвитку людства необхідно простежити на прикладі основних тенденцій взаємодії людини і природи в історії соціально-культурного буття [2, c. 18-23].

Невідокремленість людини та природи має своє відображення у свідомості людини. Спостерігаємо міфологізм, антропоморфізм у пізнанні світу, появу ритуалу, магічних дій, вербальних засобів, символів. Первісний світогляд породжує вірування – анімізм, тотемізм, фетишизм.

Необхідно також довести актуальність діалогу природи й культури, людини й природи, що буде основою стабільності існування людини, світу людей, культури.

2. Динаміка культури – відображення здатності складних соціальних організмів адаптуватись до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов існування. Вона харктеризує трансформаційні процеси всередині культури та у взаємодіях культур.

Елементи культури, які перебувають у рівновазі, закріплюються в культурній традиції.Наслідком динаміки культури може бути збагачення ціннісних смислів культури, тоді вона є прогресивною. Проте можливі регресивні зміни та деградація в культурі, застій як особливий стан тривалої стагнації культурних цінностей.

Розрізняють кілька моделей динаміки : циклічну, лінійну, хвильову, функціональну, модель за принципом «культурного вибуху» (Ю.Лотман)[5, с. 75-78].

Виконння самостійної роботи у формі конспекту, реферату.

Запитання для самоконтролю:

1. Чому культура є специфічним способом існування людини в природі ?

2. Доведіть, що культура є основою гармонізації суперечностей між людиною та природою .

3. Які процеси властиві культурній динаміці ?

4. Які моделі культурної динаміки описані в культурології ?

5. За якими типами взаємодії описується культурна динаміка ?

6. Які культурні зміни розрізняють за напрямком їх впливу на суспільство?

7. Що є найстійкішим компонентом культури щодо змін ?

Теми рефератів :

1. Людина як творча сила еволюційного процесу у творах В.Вернадського, П.Тейяр де Шардена.

2. Формування тенденцій взаємодії людини та природи у цивілізаціях Сходу та Заходу.

3. Розвиток циклічної моделі культурної динаміки у теорії культури.


Тема 3. Культура та цивілізація

Питання для самостійної роботи :

1. Антична культура : періоди розвитку,особливості мистецтва, науки

Література :

Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 34-42 Історія світової культури : Навч.посіб. - К.: Либідь, 1999, с. 100-185 Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 63-78 Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч.посіб. - Харків, К.: 2000, с. 186-210 Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 79-102 Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с. 139-146.

Методичні рекомендації :

Виконання самостійної роботи передбачає створення конспекту у вигляді тез, опрацювання питання в процесі реферативної роботи та підготовки до семінарського заняття.

Необхідно проаналізувати сутність феномену античної культури, яка полягає в наступному:

Культура античного світу має значний вплив на загальний процес становлення світової культури, європейської культури. За образним визначенням французького мислителя Поля Валері, все, що бере свій початок з Афін, Риму та Єрусалиму, є дійсно європейським.

Термін «античність» (від латинського antiquus – давній) вперше з'явився у французькій мові і спочатку означав особливий вид мистецтва, що належав до ранніх історичних періодів.Античною називають лише греко-римську культуру.

Антична культура перебуває у глибокому символічному зв'язку з матерією та простором. Існувала глибока обумовленість античного світогляду ладом суспільного життя. Бурхливе зростання та розквіт античної культури взаємопов'язані з рабовласництвом. Раб в античності не існував без рабовласника. Вони є нерозривною органічною цілісністю. Античність – це суспільство дозвілля. Античний світ мав особливий рівень сприйняття краси. Античність грунтується на принципі об'єктивізму. В античності є абсолютом

почуттєво-матеріальний космос.Космос – це абсолютне божество. Античні боги

- це ідеї, що втілюються в космосі, закони природи, які ним керують. Звідси й

античний пантеїзм, фаталізм та героїзм античності, її безособовість.

Космос – це лад, краса, витвір мистецтва, а людське мистецтво наслідує його. Античність тілесна та скульптурна, їй властива симетрія, гармонія та міра, вона не є портретною в давньогрецькому мистецтві, але традиція реалістичного скульптурного портрету є у римському мистецтві. Особистість для еллінів – це добре організоване тіло.

Антична культура – це тип європейської раціональної культури. ЇЇ шлях - це шлях від міфу до логосу, від міфологічної моделі світу до натурфілософського осмислення. Звільнена від суспільно-родових відносин,

антична свідомість позбувалася міфології.

Пояснення феномену Стародавньої Греції зважає на поєднання різних чинників.Одним з таких чинників може бути сонячний клімат, другим – Егейське море, острови і протоки якого були ідеальною ареною для засвоєння навичок мореплавства, торгівлі та колонізації. Третім чинником – близькість давніх сформованих цивілізацій, чиї досягнення можна було запозичити та розвинути.Протягом трьох-чотирьох століть цивілізація Стародавньої Греції досягла приголомшливих висот майже в кожній царині людської діяльності. Бо

Греція не розвивалась методично й повільно. Вона вибухнула.

Основні етапи розвитку давньогрецької культури:

- крито-мікенський

- гомерівський

- архаїчний

- класичний

- елліністичний

Основні етапи розвитку давньоримської культури :

- царський період

- період республіки

- період імперії

Аналіз особливостей мистецтва і науки античності торкається культурних процесів Стародавньої Греції та Римської цивілізації. Культурна специфіка Греції формується в крито-мікенському періоді, проте архаїчний – симвлізує початок розквіту грецької античності.

Архаїчним періодом в історії Греції називають VII – VI ст. до н.е. На думку деяких дослідників, це час найбільш інтенсивного розвитку античного суспільства. Впродовж трьох століть були зроблені відкриття, які визначили характер технічної основи античного суспільства, розвинулися явища, що надали специфіки античності: класичне рабство, система грошового обігу та ринка, політична організація полісу, суверенітет народу та демократія. Тоді ж було розроблено головні етичні норми та принципи моралі, естетичні ідеали, які мали вплив на античний світ до виникнення християнства. Саме тоді зароджуються основні феномени античної культури: філософія та наука, провідні жанри літератури , театр, ордерна архітектура, спорт.

Класична грецька культура пов'язана з містобудуванням, теорією регулярного планування міста.

Основний тип громадської споруди – храм, у першій половині V ст. створені храм в Посейдонії, храм Зевса в Олімпії, комплекс Афінського Акрополя, з його головним храмом – Парфеноном. Грецький вазопис класики пов'язаний з червонофігурними композиціями міфологічної тематики та побутовими сценами ( роботи Аполлодора Афінського та Полігнота, Євфронія).

Грецька література й театр класичної доби перебувають на стадії розквіту.Важливими драматичними жанрами були трагедії, сюжетна лінія яких пов'язана з міфами про богів та героїв. Кожна трагедія – це історія боротьби героя з різними перешкодами, які заважають вільному розвитку особистості, це повстання проти несправедливості, приречене на поразку, але загибель героя викликає не відчай, не жах, а віру у велич людського духу та силу.Творці класичної трагедії – Есхіл та Софокл.

Складна еволюція філософської думки тогочасної Греції - від стихійного матеріалізму та вчення Демокріта, до софістики, яка порушувала проблеми природи людського знання, критеріїв його істинності або хибності, та філософії Сократа. Показовим є прогрес медицини, математики, астрономії.

Культура кризового періоду пов'язана з філософськими школами Сократа й Платона, діяльністю Арістотеля, який синтезував усі досягнення класичного періоду.

Елліністична культура поєднує місцеві елементи та культуру завойовників, греків та негреків.Одним зі стимулів формування такої культури було поширення еллінського способу житя та еллінської системи освіти.

Архітектура елліністичних міст продовжує грецьку традицію, але розвиває громадське будівництво, будівництво храмів місцевих богів, нового типу громадської споруди – бібліотеки ( у Александрії, Пергамі, Антіохії).

Особливий розвиток мають математика, ботаніка, географія, медицина, відбувається класифікація знань грецького та східного світів, історична наука. Наукова та художня література була поширеною. Відомі традиційні грецькі жанри та нові , зокрема, філологічні дослідження, біографії, епіграми, буколіки, міми ( імпровізації).

Культура Римської цивілізації має тисячолітню історію. У царську епоху римляни завдяки етрускам та грекам засвоїли поліпшені методи обробітку землі, запозичили алфавіт та полісну форму державного устрою. На час правління етруських царів припадає поява власних ремесел та пожвавлення торговельних зв'язків.

Первісна релігія римлян була анімістична з елементами тотемізму, пізніше формується землеробський культ. Згодом загальноіталійські та латинські божества дістали в Римі антропоморфні риси, створюється інститут жерців та практика жертвоприношень.

Римська республіка зміцнювалась завдяки винятковим моральним якостям громадян :мужності, дисциплінованості, стриманості, волелюбності, розумінні обов'язку, поваги до родини, відданості батьківщині, до закону.

Грецький культурний вплив був помітним в архітектурі, в міському будівництві, філософії в елліністичному культі особистості, в театральній традиції, Оригінальною стала римська сатира та політична публіцистика. Достатньо згадати Марка Туллія Ціцерона, Тита Лукреція Кара, братів Гракхів.

Період ранньої імперії – розквіт міського будівництва, епоха найвищого технічного прогресу в розвитку масового виробництва, наукової літератури та особливого інтересу до природничих та технічних проблем.

Доба Октавіана Августа – золотий вік римської поезії. Нова епоха пов'язана з творчістю Публія Вергілія Марона, Квінта Горація Флакка та Публія Овідія Назона (Вергілій, Горацій, Овідій).Створення «Енеїди» як римської історичної епопеї відтворює самосвідомість римського народу, ставлення до минулого, до звичаїв предків.

Загальна риса інтелектуального життя перших століть імперії – значний інтерес до філософії. На межі нової та старої ери духовна криза імперії пов'язана з виникненням християнського вчення.

Запитання для самоконтролю :

Які елементи формують феномен античності ? Якими є світоглядні уявлення давньогрецької та давньоримської культури ? У чому виявляється вплив античної цивілізації на формування європейської культури ? Порівняйте ідеал людини в античній та східній культурних традиціях . Чому антична культура Стародавньої Греції є космологічною ? Які елементи має модель давньоримської цивілізації ? Чому для давньогрецького мистецтва характерні театральність та скульптурність ? Яку роль виконують міфологія, філософія та наука античної культури ? Який зв'язок вони мають в культурі Стародавньої Греції ?

Теми рефератів:

1. Еволюція давньогрецької міфології.

2. Людина в античній культури.

3. Архітектура Стародавнього Риму та Стародавньої Греції: порівняльний аналіз.

4. Філософія Стародавньої Греції як етап розвитку європейської філософської думки.

5. Рецепція римського права в Європі.


Тема 4. Еволюція культури

Питання для самостійної роботи:

Європейська культура доби Просвітництва

Література :

Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 43-45 Історія світової культури : Навч.посіб. - К.: Либідь, 1999, с.302-325 Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 147-153 Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч.посіб. - Харків, К.: 2000, с. 263-277 Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 171-182 Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с. 242-252

Методичні рекомендації :

Для розгляду даного питання необхідно визначити зміст поняття «Просвітництво», особливості та основні тенденції розвитку культури доби Просвітництва, їх філософське підгрунтя.

В історичному розвитку Просвітництво виокремлюється величезною концентрацією якісно нових ідей, сформованих і реалізовних впродовж XVII-XVIII століть. Загалом століттям Просвітництва деякі мислителі називають саме XVIII століття (І.Кант). Раціоналізм як філософський напрям, який вважав розум основою пізнання і поведінки людини, став чи не головним джерелом ідеології Просвітництва ( Б.Спіноза, Р.Декарт, Г.Лейбніц, Т.Гоббс, Д.Локк). За ним – переконання в існуванні невеликої кількості сталих істин, визнаних будь-якою епохою, отриманих раціональним шляхом.

Європейська культура Просвітництва формує ідею прав людини, теорії «природних прав», ідея всевладдя розуму поєднується з релігійною вірою (німецьке Просвітництво). Змістовим центром моралі, філософії, мистецтва та релігії стала проблема людської особистості. Суспільним героєм проголошується «громадянин».

Мистецтво Просвітництва пройшло шляхом від барокової естетики та віденського класицизму до інтимності рококо та революційного класицизму Франції. Просвітницький реалізм властивий британському мистецтву та літературі ( Д.Дефо, Дж.Свіфт, Г.Філдінг, У.Хогарт, Т.Гейнсборо, Л. Стерн, О.Голдсміт).

Головним призначенням літератури та мистецтва було виховання людини, митець повинен активно втручатися у суспільне життя. Він не лише відтворює реальність, він її засуджує або звеличує, карає або повчає.

Наприкінці епохи Просвітництва можна простежити наступні явища та процеси:

➔ Зародження принципів романтизму у Англії та Німеччині;

➔ Розвиток німецької класичної філософії ( І.Кант) та естетики як окремої науки (А.Баумгартен)

➔ Визначення нових культурних цінностей, що орієнтовані на особистість та суспільство водночас;

➔ Формування ідеологій консерватизму, лібералізму, соціалізму.

Виконання самостійної роботи у вигляді конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

Які фактори обумовили генезис Просвітництва? Які погляди на людину та суспільство формує філософія Просвітництва? Чому ХVIII століття називають «століттям розуму» ? Які стилі та напрями можна виокремити в мистецтві ХVII-XVIII століть? Які особливості має українське Просвітництво та барокова культура?

Теми рефератів:

1. Ж.-Ж.Руссо : політичний радикалізм та песимізм Просвітництва

2. Велика французька буржуазна революція та Просвітництво

3. Література XVIII ст. як втілення ідей Просвітництва


Тема 5. Культурний простір і зв'язки

Питання для самостійної роботи :

1. Поняття про національну та світову культури, їх єдність і взаємозалежність

2. Звичаї й традиції як стійкі системи культурного життя. Ментальність

Література :

Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 51-54, 100-108 Історія світової та української культури : Підручник для вищих навч. закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А. Кушнерук та ін. - К.: Літера, 2005, с. 11-12, с. 256-257 Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 8-9 Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с.27-28, с.113, 206-211

Методичні рекомендації :

Культура як система соціальних конвенцій колективного існування і взаємодії людей вирішує завдання консолідації та організації людей, спільнот, нормування і регуляції практичних форм колективної життєдіяльності, накопичення і трансляції соціального досвіду, адаптації людини до реальності, здійснення комунікації, соціальної репродукції спільноти як такої.

Питання самостійної роботи торкаються типології культури, визначення понять «національна культура», «етнічна культура», «світова культура», «звичай», «ментальність».

Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цінностей, акумулює і розвиває їх. Національна культура пов'язана з цінностями нації та етнічних спільнот. Світова культура наповнена регіональними, національними, етнічними та іншими відмінностями.

Кожна національна культура є унікальною, але в ній знаходить своє виявлення те, що властиве світовій культурі. У змісті кожної національної культури умовно виділені елементи: загальнолюдський, етнічний, діалогу культур. У реальних проявах культура завжди етнічно акцентована, містить складну систему взаємин національного та загальнолюдського.

Для розуміння тенденцій розвитку світової культури важливо виокремлювати стійку складову та елементи новацій. Стійкою складовою(системою) є культурні традиції, домінування традиції над творчістю.

Культура виступає в даному аспекті як система стереотипних програм – звичаїв, традицій, ритуалів, обрядів.

Особливою категорією культурології є ментальність, генезис якої відбувається на певній території, передбачає появу факторів локалізації спільноти на цій території, акумуляцію певного досвіду в ціннісних орієнтаціях, реалізацію домінуючих цінностей у рисах способу життя, картини світу, перетворення їх у систему образів ідентичності даної спільноти. Цей процес пов'язаний з етнічною культурою, з поняттям національного характеру.

Виконання самостійної роботи у вигляді конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

Дайте визначення понять «національна культура», «ментальність», «культурні універсалії», «архетип» Як пов'язані національна та світова культура ? Яку роль мають звичаї, традиції у розвитку сучасної свідомості, сучасного суспільства ? Які архетипи властиві українському етносу ?

Теми рефератів:

1. Ментальність з погляду етнічної психології українського етносу.

2. Українська культура як феномен Східнохристиянського світу.

3. Концепція «софійності світу» в працях С.Кримського.

Тема 6. Компаративний аналіз культур

Питання для самостійної роботи:

1. Особливості розвитку західноєвропейської та української національної культури кінця ХІХ – початку ХХ століття

Література:

1. Історія світової культури : Навч.посіб. - К.: Либідь, 1999, с.326-366

2. Історія світової та української культури : Підручник для вищих навч. закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А. Кушнерук та ін. - К.: Літера, 2005,с.233-239

3. Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 173-177

4. Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 183-210, 314-335

5. Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с.252-260

Методичні рекомендації :

Зміст питання пов'язаний з інтеграційними процесами у європейській культурі другої половини ХІХ ст. та особливостями культури як об'єкта теоретичного аналізу на межі ХІХ – ХХ століть.

Європейська культура другої половини ХІХ століття набуває інтеграційного характеру завдяки взаємодії світоглядних позицій та художньої практики. Ця тенденція проглядається у використанні філософських концепцій як теоретичних основ творчого методу. Прикладом такого зв'язку є філософія позитивізму та натуралізм, «філософія життя», екзистенціалізм та експресіонізм, психоаналіз та сюрреалізм. Філософське обгрунтування має європейський декаданс та символізм [ 2, c 233-235].

Позитивізм стимулює інтерес до біологічної природи людини, проблем спадковості, песимістична філософія А.Шопенгауера знайде продовження у працях С.К'єркегора, що у свою чергу позначилися на розвиткові експресіонізму, одного із впливових мистецьких напрямів ХХ століття.

Органічний зв'язок із художнім мисленням мають ідеї Ф.Ніцше та З.Фройда. Їх праці спонукали до міфологізації культури, до психоаналітичного дешифрування художніх образів.

Ключові поняття: «натуралізм», «декаданс», «модернізм», «екзистенціалізм», «символізм», «імпресіонізм».

Теоретичний аналіз культури на початку ХХ ст. має соціологічну складову. Йдеться про наукові праці Е.Дюркгайма та Г.Зіммеля, де розглянуто проблеми культури у зв'язку з аналізом ціннісно-нормативних систем суспільства, з морально-етичними аспектами культури. Цікавою є концепція «трагедії творчості» (Г.Зіммель).

Важливе значення мають роботи М.Вебера та А.Вебера, зокрема реконструкція протестантської етики як специфіки європейської культури. Соціологічний підхід М.Вебера та культурологічні ідеї З.Фройда реанімувалися впродовж ХХ століття у філософії, соціології та естетиці. Цікавим є погляд на майбутнє європейської культури та цивілізації у праці О.Шпенглера «Присмерк Європи» [1, c.362-366].

В українській культурі на межі ХІХ -ХХ століть відбуваються принципові зміни під впливом історичних, соціальних та політичних умов, національно-культурного відродження. Зокрема, література та мистецтво українського модернізму, неоромантизму, імпресіонізму поєднують звернення до етнічних традицій, фольклору та історичного минулого з новаціями. Національні риси присутні в живописі, скульптурі, архітектурі модерну (творчість В.Городецького, В.Кричевського, О.Архипенка, О.Мурашка, Д. Бурлюка).

Виконання самостійної роботи у формі конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

1. Які наукові відкриття було зроблено у ХІХ столітті ?

2. Чому ХІХ століття називають «золотим віком» світової літератури ?

3. Яке значення мають для історії мистецтва імпресіонізм, декаданс, постімпресіонізм?

4. Чому кінець ХІХ століття є кризою реалізму, класичного мистецтва?

5. Які тенденції розвитку культури на зламі століть пов'язані з філософськими пошуками ?

6. Яку специфіку має українське культурне відродження ХІХ століття ?

Теми рефератів:

1. Фундаментальні наукові відкриття ХІХ століття.

2. Філософські концепції другої половини ХІХ ст. як світоглядна основа модернізму.

3. Розвиток української літератури на початку ХХ століття.

4. Ранній модернізм в європейській літературі.


Тема 7. Контекстуалізація

Питання для самостійної роботи :

1. Всеосяжне розповсюдження масової культури, проблема сучасної кризи особистості

Література :

Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 117-119 Історія світової та української культури : Підручник для вищих навч. закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А. Кушнерук та ін. - К.: Літера, 2005, с. 251-254 Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 265-266 Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч.посіб. - Харків, К.: 2000, с. 295-296 Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 29-31,228-230 Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с. 69, с. 300-301, с.312

Методичні рекомендації :

Розгляд питання спонукає до пошуків джерел масової культури, особливостей її прояву.

Масова культура має соціально-психологічну природу, специфіку впливу на спільноту та особистість. Поняття «масова культура» охоплює різнорідні явища культури, оскільки його зміст має інтегративний характер, комерційну складову, значний смисловий діапазон.

Естетика масової культури балансує на межі оригінального та тривіального, агресивного та сентиментального, вульгарного та вишуканого.

Масова культура подає великий спектр взірців поведінки: від пафосних, моральних, до брутальних та антисоціальних, що може призвести до формування суперечливих поглядів на соціальну реальність, до ілюзії аморальної більшості у суспільстві.

Для неї властивий антиавангардизм та антимодернізм, вона не оперує складною технікою літератури або мистецтва, вона консервативна, орієнтується на прагматику, на повторюваність. Саме останнє, вважають дослідники, є основою успіхів телевізійного серіального продукту, телевізійного формату.

Комерційний успіх масової культури в сучасному суспільстві споживання є закономірним, оскільки вона має риси розважальності, спирається на візуальність, не вимагає інтелектуальної складової.

Вплив творів масової культури на особистість, яка формується, може бути руйнівним, оскільки вони мають елемент маніпуляції свідомістю.

Виконання самостійної роботи у формі конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

1. Дайте визначення поняття «масова культура».

2. Які особливості має масова культура доби постмодернізму ?

3. Які напрямки має сучасна масова культура ?

4. Які явища та жанри мистецтва належать до масової культури ?

5. Яку загрозу несуть для культури особистості зразки масової культури ?

Теми рефератів :

1. Кінематограф масової культури.

2. Масова культура і моделі соціальної поведінки.

3. Масова культура як феномен ХХ століття.


Тема 8. Ідея прогресу

Питання для самостійної роботи :

1. Катастрофічний стан екології. Екологізація культури.

2. Ілюзія прогресу

Література :

1. Бокань В.А. Культурологія : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000, с. 70, 125-130

2. Кучер О.М. Культурологія: запитання і відповіді. Шпаргалка для студентів. - Харків, 2007, с.23-24

3. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч.посіб. - Харків, К.: 2000, с. 299-300, 302-319

4. Українська і зарубіжна культура : Навч.посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с.29-31, 230-235

5. Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с. 295-297

Методичні рекомендації:

Питання самостійної роботи пов'язані за змістом, мають філософсько-культурний аспект.

1.Екологізація сучасної культури має такі аспекти:

- екологізація людської діяльності та пізнання призвели до нових уявлень відносно природи і місця людини в ній, що впливає на розвиток сучасної культури;

- у людства зароджуються нові почуття спільності людини та інших живих істот, біосфери в цілому;

Екологія висувається на перший план у системі наук, у світоглядному та методологічному аспектах значення екології полягає у тому, що вона складає висхідний пункт наукового ставлення людини до природи.

Соціально-екологічні проблеми є актуальними для глобалізовної культури, предметом аналізу світової спільноти, її інтелектуальної еліти, фінансово-промислової еліти, політичної еліти світу.

2. Ідея прогресу – основна рушійна сила культури Нового часу, вона формується у добу Просвітництва, в рамках філософського раціоналізму, класичної німецької філософії (XVII-XVIII cт.).

Наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. новацію стали нищівні удари по ідеї еволюційного прогресу та причинності (“законах”) історії. Тут необхідно згадати філософа Ф.Ніцше, який вважав, що плин історії – наслідок вольових імпульсів, що надходять від “надлюдей”, які мають “волю до влади”. За таких умов історія не може мати цілісного впорядкованого сенсу, закономірного еволюційного поступу. З такої перспективи, де можливі повторення та повернення без “смислу і мети” , віра в універсальний прогрес - “міраж невільників”.

Серед інших деконструкцій прогресу необхідно згадати працю Ж.Сореля “Ілюзії прогресу”. У ній простежено родовід та розвиток прогресистського типу мислення. Праця О.Шпенглера “Присмерк Європи” завдала чи не останнього потужного удару ідеї неухильного прогресу.

Постмодернізм подає наступні тези щодо ілюзії прогресу :

- “саморуйнування та виснаження” Просвітництва;

- “кінець історії” та крах утопічного прогресу;

- раціональний розум не може стримати брутальну силу уяви;

- неспроможність прийняти уявлення про істину, прогрес та свободу,

невпевненість щодо непорушності норм

Виконання самостійної роботи у формі конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

Чому екологія висувається на перший план в сучасній системі наук ? Які проблеми та суперечності вирішуються в системах : «людина - техніка», «людина – природа», «техніка – природа» , «людина – штучний інтелект» ? Чому свого часу катастрофу на ЧАЕС було визнано як глобальну(Л.Костенко) ? Чому постмодерна філософія наголошує на ілюзорності ідеї прогресу ?

Теми рефератів:

1. Сучасна екологія в системі наукового знання

2. Розвиток ідеї прогресу у філософії кінця ХІХ-початку ХХ століття.

3. Культурологічний аналіз зв'язку «людина - техніка».


Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації

Питання для самостійної роботи :

1. Глобалізм і культура : проблеми протистояння

2. Пріоритети етнонаціональної політики України

Література :

1. Бокань В.А. Культурологія :Посібник. - К., 2000, 105-112,121-124, 125-130

2. Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001, с. 297-320

3. Енциклопедія постмодернізму/ За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; пер. з англ. - К.: «Основи», 2003, с. 94-95

4. Націоналізм : Антологія /Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. - К.: Смолоскип, 2000, с. 28-34

5. Українська і зарубіжна культура :Навчальний посібник / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 29-31,с.230-235

6. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури :Навч. посіб. - Харків-К. - 1999, с. 291-335

Методичні рекомендації :

1.Опрацювання даного питання вимагає визначення понять «глобалізм», «глобалізація», «глобальні проблеми людства».

Кілька тез допомагають усвідомити роль культури як умови розв'язання глобальних проблем:

- культура як феномен буття і самореалізації індивідів пов'язана з

виникненням глобальних проблем;

- глобальні проблеми є наслідком культурного розвитку;

- глобалізація є наслідком розвитку кількох систем : «людина-природа»,

«людина-культура», «людина- техніка»;

- глобалізація є реальністю постіндустріального, інформаційного

суспільства ;

- глобалізація чинить тиск на особистість.

2. Етнонаціональна політика України має гуманістичний аспект, що визначено у Конституції держави.

Проте для модернізації України в умовах глобалізації, на думку дослідників, важливим є ключовий момент, який характеризує міру розуміння національних інтересів і національної безпеки, і це не лише мова й культура. Йдеться про енергоресурси, про екологічну складову, про подолання корупції, про створення сучасної економіки й розвиненого у всіх вимірах суспільства, здатного ефективно реагувати на виклики глобалізації.

Ефективна етнонаціональна політика - це розуміння специфіки економічного розвитку, контроль інформаційного простору, формування «середнього класу» й соціальна мобільність, це – подолання ксенофобії та розвиток громадянського суспільства.

Для сучасної культурної політики в Україні необхідно обрати ефективну модель державної підтримки закладів культури, творчих спілок, кінематографу, модель інформаційного простору.

Запитання для самоконтролю :

1. Які глобальні проблеми є прикметою сучасної цивілізації ?

2. Які явища свідчать про глобалізацію культури ?

3. Яке значення в процесах глобалізації має інформатизація ?

4. Які принципи сучасної культурної політики є головними ?

5. Проаналізуйте сучасну культурну політику в Україні, визначте пріоритети етнонаціональної політики .

Теми рефератів :

1. Глобалізація інформаційного простору, її виклики.

2. Римский клуб та дослідження глобальних проблем людства.


Другие страницы сайта


Для Вас подготовлен образовательный материал Тема 1. Діяльнісний підхід в культурології

5 stars - based on 220 reviews 5
  • THOMAS COOK
  • THE PRIVATE SIDE.
  • The laws of health
  • The office picnic.
  • UNIT FIFTEEN
  • Введение
  • Аварийно-спасательный инструмент
  • The Computer