ТЕМА 2.2. Виробнича структура підприємств житлово– комунального господарства. Аналіз виробничих структур у міському господарстві Главная страница сайта Об авторах сайта Контакты сайта Краткие содержания, сочинения и рефераты

ТЕМА 2.2. Виробнича структура підприємств житлово– комунального господарства. Аналіз виробничих структур у міському господарстві


.

Читать реферат для студентов

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад і розміри його внутрішніх підрозділів (цехів, дільниць, служб). Головними елементами виробничої структури підприємства є робочі місця, ділянки, цехи.

Робоче місце – це неподільна в організаційному відношенні ланка виробничого процесу, що обслуговується одним або кількома робітниками і призначена для виконання певної виробничої операції, яка оснащена відповідним обладнанням та організаційно-технічними засобами.

Ділянка – виробничий підрозділ, що об’єднує низку робочих місць, згрупованих за певною ознакою, яка здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції.

Цех – організаційно-відокремлений підрозділ підприємства, що складається з ряду ділянок і виконує певні обмежені виробничі функції. На більшості підприємств цех є основною структурною одиницею.

Частина дрібних і середніх підприємств побудована за безцеховою структурою і розподіляється безпосередньо на виробничі ланки.

Усі цехи підприємства розподіляються на цехи основного виробництва, допоміжні і, що обслуговують господарство. До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів. Число допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва та складу основних цехів.

До обслуговуючих господарство виробничого призначення належить: складське господарство, що включає різні заводські склади та комори; транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні та необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби, санітарно-технічне господарство, лабораторії та ін.

Виробничу структуру підприємств визначають:

номенклатура продукції, послуг, товарно-матеріальні ресурси, а також способи їх отримання і обробки, що використовуються;

тип виробництва; характер процесу в основному - допоміжних і обслуговуючих виробництва;

система організаційного обслуговування устаткування і його поточний ремонт; рівень вимог до якості.

Виробнича структура повинна бути: по-перше гнучкою, динамічною і постійно відповідати мінливим приватним цілям підприємства; по-друге, швидко пристосовуватися до несподіваних змін зовнішніх умов; по-третє, мати здатність до ефективної самоорганізації виробничих підрозділів як буде потреба зміни завдань, що стоять перед підприємством.

Залежно від форми спеціалізації виробничі підрозділи підприємства організуються за наступними типами виробничої структури: технологічному,

предметному і змішаному (предметно-технологічного).

При виборі типу організації виробничої структури слід пам’ятати, що він зумовлюється умовами виробництва. Головним тут є, перш за все, тип виробництва (масовий, серійний, індивідуальний), спеціалізація підприємства (предметна, технологічна або предметно-технологічна), характер і номенклатура продукції, що випускається.



Критерії економічної ефективності та доцільності вибору того чи іншого типу виробничої структури знаходить вираження в системі технікоекономічних показників. До числа таких показників відносяться:

склад виробничих цехів і обслуговуючих господарств, їх спеціалізація;

розміри виробничих цехів і обслуговуючих господарств за

чисельність ПВП;

потужність обладнання та вартість основних фондів; питома вага різних видів спеціалізації цехів, дільниць;

співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими підрозділами по кількості обладнання та займаних площ у кожному з них;

продуктивність праці і трудомісткість виробництва;

тривалість виробничого циклу виготовлення основних видів продукції; собівартість основних видів продукції (послуг); ряд інших показників, що враховують специфіку галузі.

Ефективність виробничої системи визначається:

• витратами на систему;

• якістю послуг;

• виробничою потужністю;

• гнучкістю системи.

Вдосконалення виробничої структури припускає: укрупнення дільниць, цехів; дотримання раціонального співвідношення між основним і допоміжним виробництвом; розташування виробничих служб послідовно по ходу технологічного процесу: склад сировини - обробка - готова продукція - передача споживачу; компактність розташування, щільність забудови території; скорочення необхідних комунікацій.


Другие страницы сайта


Для Вас подготовлен образовательный материал ТЕМА 2.2. Виробнича структура підприємств житлово– комунального господарства. Аналіз виробничих структур у міському господарстві

5 stars - based on 220 reviews 5
  • ТЕХНИКА ГОСУДАРСТВЕННОГО ПЕРЕВОРОТА 4 страница
  • совместно с Чаком Судетичем 5 страница
  • Serial Correlation
  • СОЕДИНЕНИЕ ИСТОЧНИКА ЭНЕРГИИ И ПРИЕМНИКА ПО СХЕМЕ ТРЕУГОЛЬНИК
  • Сформулировать принцип наложения токов в ветвях применительно к электрическим цепям, содержащим несколько источников энергии.
  • Федеральное Государственное бюджетное образовательное учреждение
  • Скорость точки
  • СЛАУ. Основные определения.